Подорож до... (Дому)

Моя мама завжди дивується звідки люди беруть ідеї для книжок. З життя! 

Соррі не можу втриматися щоб вам про це не розказати. З одної сторони ржунемогу (підкиньте відповідник українською), а з другої так стидно, що таке бидло і тупарильство пускають за кордон, бо власне через них роблять "гарне" враження про українців. Ок перейду до розповіді. Приїхала на два дні в справах до Львова, все дуже швидко, навіть не було часу до бабці забігти, вже не кажучи про друзів. Повертаюсь (пишу з автобусу) до Жешова Вроцлавським автобусом. Сіла в автобус, позаду чотири (назвемо їх) хлопЧі зо села (їх лексикон), їдуть до роботи. В загальному лексика їх дуже цікава: або мат за матом або ЗО СЕЛА (філолога завжди цікавить лексика...). По деяких перешкодах врешті добралися до кордону ну в тут починаються сходи, хлопчІв питают де вони їдут до роботи, їдут до Вроцлава, а запрошення до Варшави, про НЕзнання польської навіть неварто згадувати. 

Ок переїхали ми кордон і тут починається наЙлІпше. ХлопЧІ вирішили перевести годинники і що виявилося: в москалів година назад, а в поляків година впЕрІд. Географічний кретинізм 😝 Зараз я їду і ще понад 40 людей в прекрасних ароматах ковбаси! Враховуючи, що це вже майже 2 ночі.

До чого я все це пишу? А до того, що стидно! Стидно, що по таких людях судять про Україну і тоді нам ні Євросуюз, ні Євротуалєт не світять, а світить великий паркан і ізоляція!

В дорозі появляються нові ідеї. Пишу великий пост про Франкфурт. Думаю, буде цікаво =)

Вистава "Город где Я"

Врешті вирішила закинути фото з вистави.

 







  

 

Останім часом дуже бакато всього відбувається: я почала знімати набагато більше відео, я врешті тут пишу, в мене сесія, я працюю над своєю програмою "Маленькими кроками до перфекційності", тобто в даний момент я повністю змінюю своє харчування, а ще я займаюсь з коучем. Це все є дивне, різноманітке, шалене і незвичне, що мені це важко передати словами.

Що стосується коуча, я б мабуть, на це не погодилась, якби не кілька маленьких випадковостей, які привели до незрозумілості, але вийшло, як вийшло і я займаюсь з коучем. Наспраді це дуже цікаво і незвично. Я колись думала, що коуч тобі каже, як дійти до цілі, контролює і все... А тут щось зовсім інше. Я пізнаю себе. Це цікаво і неймовірно. Побачимо, що буде дальше. =)

Завжи, коли я була дуже, дуже голодна я мусила з'їсти щось калорійне, на приклад якусь канапку, або запхатись печеням, чіпсами, чи ще якроюсь нездороваю їжею. Сьогодні я вкотре довела собі що моя програма "маленькими кроками до перфекційності" насправді діє. З кожним днем мені все більше і більше хочеться їсти фрукти і овочі і тому, коли я сьогодні прийшла змучена і дуже голодна по важкому дню додому, я наїлась простим салатом. Я вирішила спробувати, як я буду себе почувати, якщо я з'їм салат, і насправді я цим наїлась. Ще кілька тижнів тому це б було неможливе, але маленькими кроками я змінюю свій раціон і мені це досить добре вдається.

Що ж, давайте спробуєм разом змінитись, давайте разом зробимо кращу версію себе. Адже маленькими кроками можна дійти до перфекційності.

Це неймовірне відчуття, коли ти біжиш і відчуваєш, що цього разу ти здолаєш більше і ти пробігаєш кілька метрів більше і ти тріумфуєш, ти бачиш, що все це не було марне, ти бачиш, що всетаки є якийсь результат, що ти не стоїш на місті.

Всім доброго ранку!!!
Сьогодні мій сніданок дуже простий, але поживний. Мій сніданок - це рис з йогуртом, я додала вишневий йогурт, тому що його найбільше люблю.

Вчора в мене був овочево-фруктовий день. Насправді зараз, коли я почала їсти бгато фруктів і овочів, мені набагато менше хочеться м'яса і нездорової їжі, тому моя теорія дійсно працює, маленькими кроками ми можемо стати перфекційними. 

Бажаю вам, мої кохані читачі, гарного і продуктивного дня! Не забувайте, про хороший і повноцінний сніданок, адже сніданок - це паливо на весь день. Пам'ятайте, маленькими кроками ми дойдем до перфейцыйності.